Коли проходять точку неповернення,
Hасвистуючи марш "А хто нам судді!",
Історія втрачає силу звернення
І набуває якості огуддя.
Вона тоді вже не тривожить карами.
Кого в руїни Рима їй водити?
То дід хрестивсь під грозовими хмарами,
А внукам легше грози пояснити.
Страх Божий пов'язавши з слабкодухими,
Понад усе цінуючи свій спокій,
Куди спішать народи гнані рухами?
Чому не вчать історії уроки?
******
Коли проходять точку неповернення,
Глузд поколінь розтоптуючи в твані,
Несуть непритаманність і осквернення
У жалісно-сліпучім целофані:
Нехай ідеї будуть юродливими
І праве з лівим згорнено у кучу,
Лише б нещасні стали всі щасливими,
І збитих з толку совість хай не мучить!
Зворотній бік світської прогресивності -
Немов з добра, світ тягнеться до злого
В свавільності, в бунтарстві, в агресивності.
Ще й в адвокати записати б Бога!
Вже і в церквах суворе попередження
Про страшний суд над нечестивим світом,
Сприймається частенько з упередженням:
Наш Бог - любов! Не може Він губити!
До смерті Сина милує й прощає Він.
Читайте Іоана три-шістнадцять!
Ми перед світом Бога захищаємо,
Немов Святому варто захищаться.
Політ-коректним, нам би не загратися
У нескінченне милосердя Боже.
І сталь від вітру змушена ламатися!
А проти Бога хто встояти зможе?
Він ще чекає cправжнього навернення.
Турбує нас то тим, то іншим лихом.
Якщо ж минемо точку неповернення,
...Про що вона - Історія! - так тихо...?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
